Оціночна вартість земельної ділянки, що отримується в подарунок (спадщину), яка застосовується при розрахунку ПДФО
Оціночна вартість земельної ділянки, що отримується в подарунок (спадщину), яка застосовується при розрахунку ПДФО
Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України від 11 грудня 2003 року № 1378-IV «Про оцінку земель» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1378).
Відповідно до ст. 5 та ст. 13 Закону № 1378 грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об’єкта оцінки.
Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених Законом № 1378, а також іншими законами.
Відповідно до п. 174.6 ст. 174 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єкти дарування, зазначені в п. 174.1 ст. 174 ПКУ, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розд. ІV ПКУ для оподаткування спадщини.
Підпунктом 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 ПКУ передбачено, що вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями (обдарованими), які не зазначені у п.п. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 ПКУ, зокрема, членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення, оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ (5 відсотків).
Враховуючи викладене, фізична особа – резидент, яка отримує подарунок (спадщину ) від фізичної особи – резидента, але не відноситься до членів сім’ї першого та другого ступеня споріднення, сплачує податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відсотків від вартості будь-якого подарунку.
З урахуванням норм ст. 5 та ст. 13 Закону № 1378 з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб вартості земельної ділянки як об’єкта подарунку (спадщини) застосовується оціночна вартість, яка визначається за допомогою експертної грошової оцінки земельної ділянки.
Чи зобов’язаний застосовувати СГ РРО та/або ПРРО
у разі реалізації товарів, робіт (послуг), оплата за які здійснюється за допомогою QR-коду
Кам'янець-Подільська ДПІ ГУ ДПС у Хмельницькій повідомляє, що відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі – ПРРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (ст. 2 Закону № 265).
Водночас, п. 2 ст. 9 Закону № 265 встановлено, що РРО та/або ПРРО не застосовуються при виконанні банківських операцій, крім, зокрема, операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для виконання платіжних операцій
з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі – ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Згідно з п.п. 4 п. 5 розд. I Правил формування та використання QR-коду для здійснення кредитових переказів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 28 травня 2020 року № 68 із змінами та доповненнями (далі – Правила) QR-код – матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо отримувача коштів і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкого та безпомилкового передавання реквізитів операції переказу коштів.
Пунктом 8 розд. II Правил визначено, що елементи даних QR-коду, стандарти кодування кириличних символів, особливості кодування даних і приклади QR-кодів для версії формату 001 та формату 002 наведені в додатках 1, 2 до Правил.
Інформація, що міститься в QR-коді, сканується за допомогою камери пристрою, платіжного застосунку (далі – застосунок), спеціалізованого банківського обладнання або універсального сканера QR-кодів. Дані розкодовуються як пропозиція щодо здійснення платежу, яка відобразиться в застосунку або інших інформаційних системах (програмному забезпеченні) (п. 18 розд. V Правил).
Відповідно до п. 13 ст. 1 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги», який вводиться в дію з 01 грудня 2022 року, електронний платіжний засіб – платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.
Тобто, QR-код у розумінні законодавства, що регулює розрахункові операції, не є платіжним засобом. При цьому, застосування РРО та/або ПРРО залежить не від форми розрахункових операцій, а від способу отримання коштів суб’єктом господарювання (продавцем), як оплати за товар (послугу).
Враховуючи викладене, суб’єкт господарювання (продавець) не зобов’язаний застосовувати РРО та/або ПРРО у разі реалізації товарів, робіт (послуг), оплата за які здійснюється за допомогою QR-коду, в якому закодовані повні банківські реквізити рахунку у форматі ІВАN такого суб’єкта господарювання.
Водночас, у разі здійснення розрахунків за допомогою QR-коду, в якому закодовані реквізити для оплати, будь-якого іншого електронного платіжного засобу, відмінного від реквізитів рахунку у форматі ІВАN, – застосування РРО та/або ПРРО є обов’язковим.
Щодо порядку скасування реєстрації ПРРО
Кам'янець-Подільська ДПІ ГУ ДПС у Хмельницькій області інформує.
Порядок застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – ПРРО) регулюється Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 № 317 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547» (далі – Порядок № 317).
Порядок скасування реєстрації ПРРО встановлено розд. III Порядку № 317.
Так, відповідно до пп. 1, 2 розд. III Порядку № 317 реєстрація ПРРО діє до дати скасування реєстрації ПРРО, що здійснюється шляхом виключення його з реєстру програмних реєстраторів розрахункових операцій та закриття фіскального номера, який не підлягає використанню надалі.
Реєстрація ПРРО скасовується на підставі Заяви про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-ПРРО (ідентифікатор форми J/F 1316604) (додаток 1 до Порядку № 317) (далі – Заява) з позначкою «Скасування реєстрації», яка подається засобами Електронного кабінету чи засобами телекомунікацій, або на підставі Повідомлення про виявлення несправностей програмного реєстратора розрахункових операцій за формою № 2-ПРРО (ідентифікатор форми J1316701) (додаток 2 до Порядку № 317) з позначками «несправність» або «крадіжка пристрою чи компрометація ключа».
До подання Заяви про скасування реєстрації ПРРО суб’єкт господарювання має забезпечити передачу всіх копій створених ПРРО розрахункових документів з присвоєними їм у режимі офлайн фіскальними номерами до фіскального сервера, електронних фіскальних звітних чеків та повідомлень, передбачених Порядком № 317.
Пунктом 3 розд. III Порядку № 317 передбачено, що реєстрація ПРРО скасовується автоматично фіскальним сервером, якщо:
- до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи або державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця;
- щодо господарської одиниці, де використовується ПРРО, суб’єкт господарювання повідомив про такий об’єкт оподаткування контролюючий орган відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) як про закритий або такий, що не експлуатується суб’єктом господарювання (повідомлення за ф. № 20-ОПП);
- щодо суб’єкта господарювання наявне судове рішення, що набрало законної сили, про ліквідацію у зв’язку з банкрутством або про припинення, що не пов’язане з банкрутством, про визнання недійсними установчих документів;
- стосовно фізичної особи – підприємця наявні дані про те, що особа померла, оголошена померлою, визнана недієздатною або безвісно відсутньою, чи її цивільну дієздатність обмежено;
- суб’єкта господарювання знято з обліку в контролюючих органах у інших випадках, передбачених ст. 67 ПКУ та Законом України від 15 березня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами та доповненнями.
Повідомлення про скасування реєстрації ПРРО направляється суб’єкту господарювання засобами Електронного кабінету із зазначенням підстав (п. 4 розд. III Порядку № 317).
Види земельних ділянок, часток(паїв)
для яких не визначається МПЗ
Кам'янець-Подільська ДПІ ГУ ДПС у Хмельницькій області інформує, що підпунктом 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що мінімальне податкове зобов’язання (далі – МПЗ) це – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ.
Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним МПЗ.
Порядок визначення МПЗ встановлено ст. 38 прим. 1 ПКУ, згідно з п.п. 38 прим. 1.1.4 якого МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.
Відповідно до п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ МПЗ не визначається для: земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні; земель запасу; невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду; земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 01 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів; земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.
Мінімальне податкове зобов’язання для земельних ділянок, земельних часток (паїв), передбачених абзацом сьомим п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ, не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи.
Хто може бути звільнений від сплати земельного податку ?
Кам'янець-Подільська ДПІ ГУ ДПС у Хмельницькій області нагадує, що відповідно до абзацу першого пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами, які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ, до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку разом із детальним розрахунком суми податку, який, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Разом з цим на підставі пункту 281.1 статті 281 ПКУ від сплати земельного податку звільняються:
особи з інвалідністю першої і другої групи;
фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
пенсіонери (за віком);
ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із змінами та доповненнями;
фізичні особи, визнані Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Одночасно зауважуємо, що Законом України від 28 грудня 2014 року № 76 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» виключено абзац п’ятий частини другої статті 2 «Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій» Закону України від 27 лютого 1991 року № 791а-XII «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким виключено зону посиленого радіоекологічного контролю (4 зона). Тобто пільги щодо сплати земельного податку фізичним особам, які віднесені до осіб категорії 4, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не надаються.
Згідно з пунктом 281.2 статті 281 ПКУ звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пункт 281.1 статті 281 ПКУ, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:
для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;
для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;
для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;
для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;
для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.
Разом з цим, пунктом 281.3 статті 281 ПКУ визначено, що від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.
Пунктом 281.4 статті 281 ПКУ встановлено, якщо фізична особа, визначена у пункті 281.1 статті 281 ПКУ, станом на 01 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, визначених пунктом 281.2 статті 281 ПКУ, така особа до 01 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги (далі – заява про застосування пільги).
Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з базового податкового (звітного) періоду, в якому подано таку заяву, та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги.
У разі подання фізичною особою, яка станом на 01 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, заяви про застосування пільги після 01 травня поточного року, пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду.
Відповідно до пункту 281.5 статті 281 ПКУ, якщо право на пільгу у фізичної особи, яка має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, виникає протягом календарного року та/або фізична особа, визначена у пункті 281.1 статті 281 ПКУ, набуває право власності на земельну ділянку/земельні ділянки одного виду використання, така особа подає заяву про застосування пільги до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня набуття такого права на пільгу та/або права власності.
Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з урахуванням вимог пункту 284.2 статті 284 ПКУ та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги.
У разі недотримання фізичною особою вимог абзацу першого пункту 281.5 статті 281 ПКУ пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду.
Отже, фізична особа, яка має підстави для отримання пільг щодо сплати земельного податку, подає контролюючому органу за місцем знаходження земельної ділянки або за місцем знаходження будь-якої з земельних ділянок, що знаходяться у власності такої особи (якщо має у власності декілька земельних ділянок) заяву довільної форми про застосування пільги та документи, що посвідчують її право на пільгу (посвідчення особи з інвалідністю першої або другої групи, пенсійне посвідчення (за віком), посвідчення батьків багатодітної сім’ї (які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років), посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», посвідчення особи, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (1 – 3 категорія), договір оренди землі, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.
Якщо зазначені документи надаються фізичною особою до 01 травня поточного року, то пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з базового податкового (звітного) періоду, в якому подано таку заяву, та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги.
У разі подання фізичною особою заяви про застосування пільги після 01 травня поточного року, пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітног
